ПОВИДУ́МУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Видумати все або багато чого-небудь. — І який дідько повидумував оті газети, щоб тільки одбивати ними паничів од паннів! — подумала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 116); — Та вже ж і повидумували всякі машини — і до бігання, і до плавання, і до літання… (Фр., VIII, 1952, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 652.