ПОВИДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Видурити все або багато чого-небудь. Коли Карпо не повидурює чого, то пооднімає, а не то увірве Івася по зашийку (Мирний, І, 1954, 244); І скільки вони у неї грошей повидурювали, так і не злічити (Хотк., І, 1966, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 652.