ПОВИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Вийняти все або багато чого-небудь. Вона повиймала з печі вареники з сиром та молочну кашу (Коцюб., І, 1955, 65); Отож повиймали [хлопці] надламане пруття, а через то зробилася в плоті така діра, що курка могла легко пропхатися (Март., Тв., 1954, 146); Я повиймав пістолети і заховав у кишеню (Сміл., Сашко, 1957, 169); Після операції Шура деякий час лежала в тяжкому стані. Її неабияк порізали, поки повиймали осколки з ніг (Гончар, III, 1959, 180).
Повийма́ти о́чі — те саме, що Ви́йняти о́чі (див. вийма́ти). Глянула [Оришка] — справді [образ] без очей… Тоді до Чіпки: — Ти очі повиймав? (Мирний, II, 1954, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 652.