ПОВИКО́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Викосити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Поволі стали до роботи братися: жінки — до полоття, мужики — до косовиці. Спершу повикошували свої трави (в кого було що) (Головко, II, 1957, 230); Я скрізь у садку повикошував (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 653.