ПОВИЛО́МЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повило́млювати. А там стане [Денис] викидувати ногами, неначе вони йому повиломлювані; а далі підскочить, та вп’ять [знову] навприсядку (Кв.-Осн., II, 1956, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 654.