ПОВИЛЯГА́ТИ, а́є, док. Вилягти (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Рута така посходила, аж повилягала (Коломийки, 1969, 252); Сади стояли оголені, ліс почорнів, висока трава повилягала (Кучер, Чорноморці, 1956, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 655.