ПОВИПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Випхати звідкись усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Вона була зла на гостей і була ладна повипихать їх усіх з зали (Н.-Лев., І, 1956, 630); Забитих фашистів повипихали, [бійці] в вікна на вулицю (Ю. Янов., II, 1954, 137); // перен. Змусити всіх або багатьох залишити роботу, місце перебування і т. ін. [Андрій:] Отсе так ми поміж собою, зібравшися, рахували та й замишляли, як би нам усім на ворогів своїх одностайно стати, рідну землю свою до себе єднати, а недовірків із її повипихати (Кост., І, 1967, 160).
2. перен. Віддати (заміж) усіх або багатьох. Повипихати дочок заміж.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 657.