ПОВИПРО́СТУВАТИСЯ і рідше ПОВИПРОСТО́ВУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, док. Випростатися (про всіх або багатьох). Із-за обрію витикалися якісь дивні силуети. — Чи не по двоє в сідлі? — Справді таке, як по двоє, — повипростувались біля казанів кухарки (Гончар, II, 1959, 13); Ми зробили вигляд, що здригнули від несподіванки, повипростовувались, озирнулись і.. поспішили йому назустріч (Смолич, І, 1947, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 658.