ПОВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Випрягти (коней, волів і т. ін.). Повипрягали [слуги] волів та коней із возів та маж, вантажених харчами та припасами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11); Повипрягали [обухівці] коні (Головко, II, 1957, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 658.