ПОВИРОСТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.
1. Стати більшим, вищим, довшим у процесі росту (про все або багато чого-небудь). В березі калина розрослася, повиростали верби (Вовчок, І, 1955, 180); На галявинах повиростали буйні, на зріст людини жита (Шиян, Партиз. край, 1946, 116); // Вирісши, стати дорослим (про всіх або багатьох). Повиростали паничі,.. поженились (Стор., І, 1957, 30); Сини повиростали й розійшлися (Ю. Янов., II, 1958, 191); // Вирости в певних умовах, у певному середовищі (про всіх або багатьох). Ці [хлопці] .. повиростали у неволі (Мирний, I, 1949, 262).
2. Ростучи, з’явитися (про все або багато чого-небудь). На земляній покрівлі хаток та крамниць повиростали кущі зеленої трави та берізки, зелене бадилля дикої лободи (Н.-Лев., І, 1956, 50); // перен. З’явитися у великій кількості внаслідок будівництва (про будівлі, міста і т. ін.). Я бачу, як повиростали заводи і фабрики (Ю. Янов., II, 1958, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 658.