ПОВИРЯ́ЧУВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до повиря́чувати. Очі, повирячувані від жаху.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 659.
Що oзначає слово - "повирячуваний"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.