ПОВИТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Виткнути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. * Образно. — А он і човни, — показав рукою Скік на низку дубів, що повитикали гострі носи з очерету (Добр., Очак. розмир, 1965, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 662.