ПОВИТОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Витолочити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Люди зіходяться сюди раз на два, на три тижні, трави не повитолочують, не втопчуть стежини (Хотк., II, 1966, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 663.