ПОВИТО́ЧУВАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повито́чувати 1. — А вже якби не ти, то ми б дізнались, із якого дерева повиточувані спиці в ридвані (П. Куліш, Вибр., 1969, 116).
ПОВИТО́ЧУВАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повито́чувати2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 663.