ПОВИУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Вивчити все або багато чого-небудь. Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх напам’ять повиучував і їх імення усяк зна (Кв.-Осн., II, 1956, 248); Прислухався до нової задля нього пісні і сам повиучував багацько українських пісень (Н.-Лев., І, 195, 340).
2. Навчити всіх або багатьох; // Дати освіту всім або багатьом.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 664.