ПОВИУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. чого і з інфін. Навчитися чого-небудь. Чого я не повиучувалась у панському дворі! (Н.-Лев., II, 1956, 281).
2. Здобути освіту (про всіх або багатьох). [Настя:] Він буде уроки давать, а я буду шити та прати студентам білизну, та так і проживемо якось, поки повиучуємось (Вас., III, 1960, 155); // на кого. Навчаючись, набути якої-небудь спеціальності, фаху (про всіх або багатьох). — Ще й на писарів повиучуєтесь та й почнете обдирати нашого брата (Стельмах, І, 1962, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 664.