ПОВКЛАДА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Лягти спати, влаштуватися на відпочинок і т. ін. (про всіх або багатьох). Тіснота та духота повигонили дітей з похмурого помешкання: повкладались на веранді, на моріжку в дворі (Вас., II, 1959, 152); Потім вони повкладалися спати (Тют., Вир, 1964, 19).
2. Розміститися, розташуватися якимсь чином (про все або багато чого-небудь). Бабуня шептала молитву, а я, приклякнувши і спираючись ліктями на її коліна, числила морщинки, що повкладалися над її очима (Коб., І, 1956, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 680.