ПОВЛА́ЗИТИ, имо, ите і ПОВЛІЗА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Влізти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Тільки повлазили всі шершні в нору, лисиця взяла каменючку, туго заткнула нору (Укр.. казки, легенди.., 1957, 39); Бавовнярі з агрономами та всякими представниками від зацікавлених громад та організацій давно повлазили в накриті арби (Ле, Міжгір’я, 1953, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 680.