ПОВЛИПА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Влипнути в що-небудь (про всіх або багатьох, усе або багато чогось); // перен. Щільно прилягти, притулитися (про всіх або багатьох). Вікна вагона були геть затулені обличчями хлопців. З цікавістю вони просто повлипали в скло (Мик., II, 1957, 426).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 680.