ПОВНОВА́ЖЕННЯ, я, с. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось. [Леся:] Хочеш запропонувати мені вступити до вашої партії? [Юрій:] М…м… таких повноважень не маю (Сміл., Черв. Троянда, 1955, 25); Повноваження на ведення справ товариства може бути дане одному або декільком товаришам (Цив. кодекс УРСР, 1950, 49); // перев. мн. Права, надані особі або підприємству органами влади. Через тиждень — сесія райради, він складе на ній з себе повноваження голови райвиконкому (Мушк., Серце.., 1962, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 684.