ПОВНОТА́, и́, ж.
1. Властивість за знач. по́вний. Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої [розквітлої] в усій повноті півонії (Фр., VI, 1951, 189); — Ти повнися повнотою, — творчою, презолотою, що могла б і жить, і жить (Тич., II, 1957, 8); А я лишився з своїми думками, з своїм нерозгаданим питанням: як це так, що порожнеча зживається з повнотою, глупота з розумом? (Ткач, Жди.., 1959, 66).
2. Вичерпна достатність, повний склад, необхідна кількість чого-небудь. Пишу це не ради самовихваляння, а, як побачить читач, для повноти.. характеристики Якова Дем’яновича Качури (Ле, В снопі.., 1960, 360); Повнота асортименту — один з найважливіших показників культури торгівлі (Рад. Укр., 14. І 1965, 1); // Насиченість, змістовність. А може, в цьому і є воно, щастя? В напрузі, в повноті життя? (Гончар, Тронка, 1963, 153); Духовна повнота особистості.
[Вся (уся́)] повнота́ вла́ди (рідко вла́сті) — вся влада. В СРСР Радам депутатів трудящих належить уся повнота влади в центрі і на місцях (Ком. Укр., 12, 1966, 5); Але занадто вже багато терпів опришок там, коло вогню, занадто багато понижався [принижувався], щоби не нагородити себе тут повнотою власті (Хотк., II, 1966, 229); У всій [свої́й (його́)] повноті́; З найбі́льшою (усіє́ю і т. ін.) повното́ю — повністю, цілком. Радянське мистецтво відтворює життя в усій повноті, в боротьбі і подоланні труднощів (Літ. Укр., 12.І 1965, 1); Ідеал радянської людини — це .. реально існуюча людина, в якій з найбільшою повнотою виражено суть радянського патріота (Вітч., 8, 1958, 124).
3. Вищий ступінь чого-небудь. Від повноти щастя Надія Миколаївна вся світилася радістю (Панч, Ерік.., 1950, 93).
Від повноти́ почутті́в (почува́нь, пережива́нь і т. ін.) — від надміру почуттів, почувань, переживань тощо. П’яні прапорщики та корнети.. від повноти почувань пострілювали з пістолетів у електричні лампочки (Смолич, Мир.., 1958, 71).
4. Огрядність. Піп гречно, наскільки дозволила його повнота, вклонився Вараві, подякував за честь (Стельмах, І, 1962, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 686.