ПОВНОТО́Ю, присл., рідко. Те саме, що по́вністю. Повнотою твори Пушкіна на українську мову були перекладені лише за часів Радянської влади (Тич., III, 1957, 349); Кожен талант має повну можливість показати свою красу і силу, повнотою розкрити свої творчі зусилля і прагнення (Мал., Думки.., 1959, 8); Він ще не повнотою розумів те, що діється в залі театру (Ле, В снопі.., 1960, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 686.