ПОВОСКОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Набути кольору воску, стати блідо-жовтим. Тонкогубе обличчя, освітлене через вікно місяцем, повосковіло, як у мерця (Панч, В дорозі, 1959, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 692.