ПОВПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Впхнути всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Повпихала обох швидче [швидше] в хату та й двері причинила (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 693.