ПОВПУСКА́ТИ1, а́ю, а́єш, док., перех. Впустити куди-небудь, у щось усіх або багатьох.
ПОВПУСКА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Упустити з рук усе або багато чого-небудь. Рип у двері, і хто ж то? Семен Іванович!.. Галочка усе з рук так і повпускала… (Кв.-Осн., II, 1956, 326).
2. рідко. Спустити в яму всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Викопали яму під причілком, поставили води й їсти всього і їх туди повпускали (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 693.