ПОВСТЬ, і, ж. Вигот. із вовни способом валяння цупкий матеріал, який використовується для оббивання дверей, вироблення теплого взуття, капелюхів і т. ін. Повсть виробляється з грубої кінської або коров’ячої шерсті, змішаної з борошняним клейстером (Колг. енц., І, 1956, 116); На дверях, оббитих повстю, висів пожовклий папірець (Донч., V, 1957, 367); Долівка була вкрита подвійним шаром товстої повсті, поверх якої Шаукен постелила третю — білу — для гостей (Тулуб, В степу.., 1964, 164); // Шматок такого матеріалу, що використовується як килим, покривало і т. ін. З юрти безшумно вискочив сотник і підняв повсть (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 541); // Що-небудь схоже на такий матеріал, збите в щільну масу. Збивалась [борода] у грубу повсть, розчесати яку могли тільки його власні кострубаті великі пальці (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 695.