ПОВСЮ́ДНО. Присл. до повсю́дний. Се повсюдно роблять наші молодиці й баби (Сл. Гр.); Тільки пісня повсюдно йшла за ними і там, на чужині, звучала тоскно і боляче (Цюпа, Україна.., 1960, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 695.