ПОВСЯКДЕ́ННИЙ, а, е. Який є, буває, має місце, відбувається і т. ін. кожного дня; щоденний. За повсякденною столичною суєтою ніяк і не вибереться [Павло] на село (Головко, II, 1957, 487); // Звичайний, звичний, буденний. Я вступаю до смуги повсякденних інтересів.. — усього того, з чого складається ціле наше життя (Ю. Янов., II, 1958, 36); Поводився він [актор] у цьому козацькому вбранні зовсім вільно, невимушено, немов то був його звичайний повсякденний одяг (Минуле укр. театру, 1953, 149); // Постійний. Злиденне життя сирітське, наймитування у глитаїв, повсякденна боротьба за шматок хліба виховали з неї людину, що вміла постояти за себе (Кир., Вибр., 1960, 350); Неухильне піднесення організаторської роботи в масах немислиме без повсякденного піклування про добір, розстановку і виховання кадрів (Ком. Укр., 1, 1960, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 695.