ПОВІДГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Відігнати всіх або багатьох. Дід Мирон пішов до коней.., перев’язав їм пута, повідганяв своїх і чужих геть од хліба (Григ., Вибр., 1959, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 667.