ПОВІДКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Відкрити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох, скрізь або в багатьох місцях. — Як пустили паровики на роботу, душники повідкривали, то дим з наших паровиків і повалить (Кв.-Осн., II, 1956, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 668.