ПОВІДКРУ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідкру́чувати. Тільки на безкрайому засніженому полі услід їй стояли-дивилися похилі, з повідкручуваними головами соняшники (Стельмах, І, 1962, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 668.