ПОВІДКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Відкрутити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Цілий день робота якось не йшла в Андрія. Треба гайки повідкручувати — хлопець ключа забуде на верстаті (Бойч., Молодість, 1949, 23); Інший [хлопець] повідкручує пувички [гудзики] чисто геть від штанів і від сорочки та програє (Мик., Кадильниця, 1959, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 668.