ПОВІДПАДА́ТИ, а́є, док. Відпасти (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Тяжка це була дорога, після котрої мені на обох ногах повідпадали нігті на пальцях (Фр., І, 1955, 18); Трактир оддає пусткою, дарма що в ньому є люди. З стільців і столів повідпадав місцями лак (Галан, І, 1960, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 669.