ПОВІДРИ́ВАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідрива́ти 1; // у знач. прикм. В руки Юрко не взяв навіть молотка, щоб прибити повідривані дошки (Чорн., Потік.., 1956, 332); Біла блузка на її грудях була розстебнута, гудзики повідривані, і вона весь час трималася за груди лівою рукою (Руд., Остання шабля, 1959, 401).
ПОВІДРИ́ВАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідрива́ти 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 670.