ПОВІДЦВІТА́ТИСЯ, а́ється, док., розм., рідко. Відцвістися (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). — Бузки вже повідцвітались, — прохрипів Мурашко (Гончар, Таврія, 1952, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 671.