ПОВІДЧИ́НЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідчиня́ти. Ішли і бачили засідланих коней попід хатами і чули голосні плачі в навстіж повідчиняних дверях (Гончар, II, 1959, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 671.