ПОВІДЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОВІДЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Відчинити все або багато чого-небудь. Безбородько підійшов до вікна, щоб відчинити його навстіж, бо тітка Клавда казала повідчиняти тільки кватирки (Вільде, Сестри.., 1958, 198); І де є який закапелок — усюди, усе покаже [Денис] і скрині повідчиня (Кв.-Осн., II, 1956, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 671.