ПОВІ́Й, во́ю, ч.
1. (Convolvulus). Багаторічний виткий трав’янистий бур’ян із дзвіночкоподібними квітками; березка. — Повій плететься геть на диво, Хилить пшеницю криво, криво (Фр., X, 1954, 75).
2. (Lucium). Чагарникова рослина з колючими гілками, що росте на засмічених місцях крутосхилів. Обабіч були рови, засипані торішнім бур’яном та сміттям, а вже вище, над ровами, сірів хаотичними купами повій (Гуц., Скупана.., 1965, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 671.