ПОВІТРОПЛА́ВЕЦЬ, вця, ч. Фахівець у галузі повітроплавання. Перші повітроплавці виявили, що при підійманні вгору стає дуже важко дихати (Фіз. геогр., 5, 1956, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 677.