ПОВІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., розм. Піти, поїхати куди-небудь, за кимсь; поволочитися. Писар, мов після дурману, повіявсь собі додому, а пан сотник понурив голову та теж потяг до своєї хати (Кв.-Осн., II, 1956, 163); — А чого він у ту Америку повіявся? — запитує Настя про панича (Гончар, II, 1959, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 679.