ПОГАНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, розм. Не дуже гарний. Як би приманити хоч поганесенького якогось, хоч безхвостого шпака? (Донч., VI, 1957, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 701.