ПОГАРЯЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Док. до гарячкува́ти. Павло збагнув, що погарячкував, тихо заговорив: — Спасибі вам за добре слово, Василино… (Кучер, Прощай.., 1957, 143).
2. Гарячкувати якийсь час. — Іване Володимировичу! Доволі, — розгубився отець Христофор. — Погарячкували, й годі (Довж., І, 1958, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 705.