ПОГИДУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до гидува́ти. — Вони такі, що як глянуть на її [Солохи] вид, то погидують і їсти (Мирний, І, 1954, 64); Опанували [матір] гордощі за сина. Інженер, вчена людина.., і навіть… городянка не погидувала її ставним юнаком (Ле, Міжгір’я, 1953, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 707.