ПОГЛУ́ХНУТИ, немо, нете, док. Втратити слух, стати глухими (у 1 знач.) (про всіх або багатьох). [Ключар:] Гетьте звідси усі чужі!..Кому я се кажу? Чи ви поглухли? (Л. Укр., II, 1951, 502); 3 годину тому вона [дивізійна редакція] підірвалась на міні. Підірвалась досить вдало, бо журналісти тільки поглухли, але остались живі (Гончар, III, 1959, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 711.