ПОГЛЯ́ДІ́ТИ, я́джу́, я́ди́ш, док., розм.
1. неперех. Те саме, що подиви́тися 1, 2. Дивлюся — люди аж кишать… Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть… (Гл., Вибр., 1957, 81).
2. перех. і неперех. Торкнутися, помацати що-небудь, шукаючи, перевіряючи. Погляділа кишеню, аж тютюнцю зо жменю (Сл. Гр.); [Куць (прикладає її руку до своїх грудей):] Ось поглядіть, як серце тіпається (Мам., Тв., 1962, 424).
3. перех. Доглядати якийсь час. Пріську батько поглядить. Занеси-но її до батька, онде до стодоли (Л. Укр., III, 1952, 637).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 713.