ПОГНИ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до погни́ти, погни́сти́.
2. у знач. прикм. Зруйнований або зіпсований гниттям; який згнив, розклався. Погниле дерево скрипки розсипається трухою (Рибак, Помилка.., 1956, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 714.