ПОГОЙДНУ́ТИ, ну́, не>ш, док., перех. Однокр. до погойда́ти. Вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає (Чуб., II, 1878, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 717.