ПОГО́ЙДУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Гойдати обережно, помалу або час від часу. Чабанські гирлиги, ..мов алебарди, висять рядком під хатою.., і їх злегка коли-не-коли погойдує вітерець (Гончар, Тронка, 1963, 14); Він погойдував на колінах Сергійка, тримав його гаряче тіло у своїх руках (Кучер, Прощай.., 1957, 356); Олені сонно погойдували розкішними головами, дожидаючи санної доріжки (Ільч., Серце жде, 1939, 398); Христина ще раз ніяково глянула на парубка, перехопила своє зітхання і, погойдуючи станом, пішла до вітряка (Стельмах, І, 1962, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 717.