ПОГО́РБИТИ, ить; мн. пого́рблять; док., перех. Те саме, що зго́рбити. Він ціпка підніме до вікна, у шибку ледь калиновим постука… Там люди є, живі вони — він зна. Пристала і пого́рбила їх мука (Голов., Поезії, 1955, 72); // Зробити нерівним, з горбками. Похмурі козаки швидко крокували, спотикаючись на льодових торосах, що примхливо погорбили крижану поверхню лиману (Добр., Очак. розмир, 1965, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 719.