ПОГО́РДЛИВО. Присл. до пого́рдливий. Софія погордливо крізь сльози засміялась (Л. Укр., III, 1952, 540); Парасковії Федорівні він злегка кивнув головою, на хлопців зиркнув зневажливо і погордливо (Ів., Таємниця, 1959, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 720.